- Бог не потребує примирення з людством.
Людство потребує примирення з життям.
Боже милосердя не проявляється через плату; воно передує покаянню. - Гріх — це не злочин проти Бога, а відхід від Бога.
Він не ранить Творця; він знищує творіння.
Гріх поневолює, засліплює та применшує. Його наслідком є смерть, бо відокремлення від життя не може породити життя. - Смерть — це не Боже покарання, а призначення гріха.
Бог не страчує грішників; грішники розплутують себе, відмовляючись від причастя. Суд називає реальність — він не створює її. - Ісус помер не для того, щоб змінити Боже ставлення до людства.
Ісус помер, бо людство, полонене гріхом, вбиває те, що його викриває. Хрест виявляє людське насильство та божественну нездатність до помсти. - Прощення не є транзакційним. Воно відновлювальним.
Бог прощає, бо Бог є прощенням.
Нам прощають, коли ми стаємо здатними до милосердя. - Покаяння — це не визнання провини, а перетворення буття.
Слова без змін нікого не рятують.
Милосердя — це доказ покаяння. - Жертва не вимагається Богом, а терпиться любов'ю.
Любов страждає, коли входить у світ, побудований на страху та контролі.
Жертва має значення лише остільки, оскільки вона породжує милосердя. - Спасіння — це подібність, а не заміна.
Бути з Богом — означає бути подібним до Бога.
Не за силою, а за природою. - У Царство входять через відплату, а не через плату.
Дитяча довіра, залежність і відкритість — це не слабкості — вони є початковим задумом. Євангеліє просте, але не легке.
Відмовтеся від осуду.
Прощайте без міри.
Любіть без меж.
Відпустіть контроль.
Станьте малими.
Живіть вільно.Ісус не пропонує теорії спокути. Він пропонує спосіб життя.
І цей шлях — милосердя.